Три категорії топ-керівників компаній

На минулому тижні обговорювали з однім із клієнтів необхідність проведення стратегічної сесії для команди.
Проте, доволі швидко з’ясувалося, що йдеться про типову ситуацію підміни понять, бо існує декілька управлінських проблем, які сео намагається вирішити, завдяки проведення стратегічної сесіїї

На жаль, такі випадки на стільки непоодиноки, що це спонукало мене до певних узагальнень

Отже, в цьому контексті я би умовно поділила топ-керівників компаній на три категорії

– керівники, що багато працюють та на стільки занурені у робочі процеси та досяжнення цілей, що не мають часу ані для професійного, ані для особистісного розвитку. На жаль, нові управлінські підходи та інструменти пройшли повз таких менеджерів з вище означених причин. В їхньому арсеналі доволі обмежена кількість діявих методів, з якими вони стикалися на власному досвіді чи про які чули, тому вони вважають що, наприклад, проблему неефективності керівництва, слід вирішувати проведеням стртегічної сесіїї, а для підвищення мотивації необхідно проводити груповий коучинг

– другий тип керівників є суто протилежний першому. Спостерігаючи за цими керівниками в загалі неможливо зрозуміти, коли вони працюють, бо виглядає так, що менеджери тільки тим і займаються, що відвідують різноманітні заходи та приймають участь у конференціях.

Проте, справа не у тім, що у керівників купа вільного часу, добре, будемо вважати це правильною розстановкою приорітетів, а у тому, що після «інфікування» новими ідеямі такі керівники починають жоглювати термінами на кшталт теоріїї складністі, емерджентності та апофатичності з такою завзятістю, начібто вони є осяяними апостолами, а не лише трансляторами чужих ідей.

– і безумовно є третя категорія менеджерів, які поділяють думку, що передусім управління компанією є інтелектуальною діяльністю, а результати бізнесів у великій мірі залежать від якості їхнього мислення. Вони розуміють, що процес стратегування не може починатися з постанови нових цілей, якщо не відбулася якісна рефлексія, щодо попередніх.

Таким керівникам не потрібно пояснювати, чому до щотижневих зустрічей з командою варто включити питання – чого ми не робимо? Бо зазвичай питаня, що команда не робить, може бути важливіше за огляд виконаної роботи…

Втім, якою великою б не була компанія, як би персонал не намагався досягти результатів, кінцево все зводиться до однієї людини та якості її мислення…