Резилієнтність — це не тільки витримка

Ми звикли сприймати резилієнтність як здатність триматися попри труднощі. Але це — лише частина. Насправді вона включає ще й внутрішню готовність спробувати знову. Навіть тоді, коли не зобов’язані. Навіть коли здається, що сил вже немає.

Чому ми боїмося змін? Бо всім нам знайома сила звички — до інтерфейсів, до процесів, до структур. Навіть дрібні зміни здаються незручними. Тим більше — щоденні.

Але тут важливо одне: не ламати себе, якщо щось не йде. Не звинувачувати себе за “застряг”. А м’яко, але послідовно підштовхувати до нових спроб. І краще починати з малого.

Спробуйте змінити шаблон презентації. Або структуру робочого дня. Виділіть 15 хвилин, щоб поекспериментувати з уже знайомим інструментом — але в новій конфігурації.

Такі невеликі кроки подають нашій психіці потужний сигнал:
«Я не стою на місці. Я живий. Я можу бути гнучким».

Бо резилієнтність — це не тільки виживання. Це ще й свобода йти далі. У своєму темпі. Своїм шляхом.