Коли досвід — це не підтримка, а пастка

Після останнього тренінгу в голові залишився цілий шлейф роздумів. Один із них — про досвід. Ми звикли вважати його своїм союзником. Мовляв, досвід дає впевненість, а впевненість — це вже пів шляху до успіху.

Але досвід — не лише подарунок. З часом він підсовує нам ще одну річ: віру в “єдино правильний спосіб” думати, діяти, реагувати. І саме ця віра може непомітно зменшити наше поле бачення.

Чим більше в людини життєвого багажу, тим обережніше вона ставиться до всього нового. М’язи, як-от гнучкість, відкритість чи готовність ризикувати, можуть поступово “вимкнутися”. Бо ми вже знаємо, що працює. І це знання автоматично відсікає інше — те, що могло би теж спрацювати, але інакше.

Виявляється, реальність ми обмежуємо не лише зовнішніми обставинами. Часто ми самі стаємо заручниками власних висновків. Те, що колись допомогло — сьогодні може стримувати. Те, що колись було правильним — сьогодні не дозволяє побачити нові горизонти.

Когнітивна гнучкість — це не про те, щоб сумніватися в усьому. Це про здатність вчасно помітити: ось тут мій досвід вже не допомагає, а заважає. І дозволити собі діяти не з шаблону — а з відкритості.