Персональна гнучкість керівника

На сьогоднішній день, гнучкість є однією з основних вимог до високоефективного керівника, команди чи організації в умовах постійних змін. Під гнучкістю розуміється здатність людини змінювати власні думки та дії відповідно до вимог ситуації, не змінюючи при цьому своїм цінностям та переконанням. Від ступеня розвитку цієї навички залежить, наскільки керівник здатний діяти в ситуації невизначеності, швидко адаптуватися до змін і знаходити нові можливості та способи прийняття рішень.

Гнучкість буває інтелектуальної та поведінкової, що проявляється у способі мислення людини та її моделях поведінки. Переваги наявності гнучкості, як інтелектуальної, і поведінкової, очевидні. Гнучка людина легше сприймає зміни у зовнішньому світі, крім того, гнучкість допомагає людині вирішувати внутрішні та зовнішні конфлікти.

Якщо розглядати прояв гнучкості у менеджменту компаній, то очевидним є взаємозв’язок між гнучкістю мислення керівника та його здатністю виявляти різні точки зору, а отже, ретельно дослідити ту чи іншу проблему. Крім того, зробивши своє мислення і поведінку більш гнучкою і рухливою, керівник може зберігати спокій і тверезість мислення навіть у найкритичніших і найдинамічніших ситуаціях.

Як ми думаємо та узагальнюємо

Що ж заважає нам бути гнучкими? Будь-яку нашу діяльність спрямовують ментальні моделі — це спільні ідеї, які формують наші думки та дії, а також уявлення про бажані результати, крім того, це переконання та вірування, на які ми орієнтуємося в житті. Ментальні моделі спрямовують наші дії та дають нам відчуття стабільності. Ми нестримно відстоюємо свої позиції та переконання і сприймаємо через них світ. Але, оцінюючи ці моделі за критеріями, наскільки вони сприяють досягненню людиною своїх цілей та допомагають адаптуватися до змін, можна виділити продуктивні та непродуктивні ментальні моделі. Якщо ваша модель призводить до феномену «виборчої успішності» — коли в одних ситуаціях ви успішні, а в інших дуже схожих досягаєте провалу, то це свідчить про те, що вона непродуктивна.

Так до непродуктивних ментальних моделей, як правило, належать шаблони, стереотипи та ментальні конструкти.

Тепер докладніше:

Шаблони представляють механічний, несвідомий вчинок чи переконання щодо певного явища, раціонально пояснити причини якого людині неможливо. Наприклад, “щоб не наврочити, потрібно постукати по дереву”, “щоб бути здоровим, слід харчуватися тричі на день”. Їхньою позитивною стороною є те, що вони підказують нам як поводитись у певній ситуації, легко виконати звичну діяльність, але при цьому сильно спрощують навколишній світ.
Стереотипи – це одноманітна, повторювана модель мислення або поведінки, наше сприйняття та інтерпретація інформації при розпізнаванні та впізнанні навколишнього світу, заснований на попередньому соціальному досвіді. По суті, це «соціальний рефлекс». Наприклад, “у банках небезпечно тримати гроші, бо якщо банк прогорить – ніхто грошей не поверне”. Як можуть впливати стереотипи на ухвалення рішень керівником? Він може робити вибірковий аналіз інформації, брати до уваги лише ті факти, що підтверджують його мету, ігноруючи ті, що їй суперечать. Стосовно персоналу керівник може займатися навішуванням «ярликів» на співробітників або відділи.
Коли йдеться про «ментальні конструкти», мають на увазі під цим сукупність переконань людини, що базуються на набутому раніше позитивному чи негативному досвіді, і які спрямовують його дії у певних ситуаціях. В управлінні бізнесом це може виявлятися у вигляді установок «все потрібно робити самому, якщо хочеш отримати гідний результат», «маркетологам аби гроші компанії витрачати»

Всі ці моделі призводять до обмеження нашого сприйняття того, що відбувається, не дозволяють мислити об’єктивно та бачити нові можливості для змін.

Як ми можемо змінити наші ментальні моделі? Спочатку необхідно навчитися їх розпізнавати. Якщо ви можете визначити, що в цій ситуації ви діяли за шаблоном чи стереотипом, це вже половина успіху. Далі їх переоцінити, тобто проаналізувавши, зрозуміти, ця модель продуктивна чи ні. Якщо ви визначаєте її як непродуктивну, її потрібно замінити. Крім того, необхідно усвідомлено розвивати багатоваріабельність розв’язання задачі чи ситуації, і поступово ви зможете вийти на рівень системного мислення: ви станете здатні відстежувати та розуміти причинно-наслідкові зв’язки.

Поведінкова гнучкість

Як і інтелектуальна, поведінкова гнучкість може мати дві моделі проявів:

Адаптивна дозволяє досягати необхідних цілей з урахуванням власних інтересів, особливостей ситуації та включених до неї людей
Дезадаптивна, навпаки, не дає такої можливості, або мети досягаються з порушенням своїх інтересів, ігноруванням ситуації та оточення

Проявами дезадаптивної негнучкої поведінки може бути завзятість, опір, затягування, перфекціонізм, фіксація, невдоволення, розфокусованість та інше.

Розглянемо деякі типові моделі негнучкої поведінки:

Надмірна завзятість може виявлятися в ситуації, коли ми продовжуємо роботу над тим, що вже втратило свою цінність. Наприклад, під час підготовки до переговорів, ви продумали набір аргументів для переконання опонента. Під час переговорів після озвучених деяких аргументів ваш опонент погодився з вами, проте ви продовжуєте викладати свої аргументи далі, коли в них вже немає необхідності.
Нездоровий перфекціонізм – це прагнення вкладати у досягнення мети більше зусиль, ніж потрібно. Для вирішення кожного із завдань, які перед нами ставить життя, потрібна певна кількість роботи. Якщо ми робимо дуже мало, то не досягаємо мети. Якщо ж робимо занадто багато — витрачаємо наші ресурси марно («гора народила мишу»)
Надмірна фіксація на чомусь — це зависання на шляху до мети, воно заблоковане нашою залежністю від будь-якого зовнішнього чинника. Замість того, щоб звернутися до інших справ, ми залишаємось у підвішеному стані доти, доки не зможемо знову продовжити роботу над цим же проектом.
Опір – це небажання або відсутність здатності відмовитися від своїх попередніх занять, цілей та дій у ситуаціях, коли обставина вимагають кардинальних змін курсу

Адаптивна поведінкова гнучкість дає можливість вибирати одну з п’яти моделей поведінки: спонтанну, пасивну, наполегливу, агресивну та адекватну залежно від ситуації.

При спонтанній поведінці людина легко висловлює свої почуття та бажання, звільняючи себе від умовностей та отримуючи можливість бути самою собою. Така модель поведінки може сприяти появі нових нестандартних ідей та рішень, виступати як надихаючі засоби, дозволяти «розрядити» ситуацію і зняти напругу, а також у разі її прояву у керівника скоротити дистанцію між ним і підлеглими.
Пасивна поведінка, як готовність підкорятися зовнішнім обставинам і відсутність будь-яких вольових дій, в окремих ситуаціях може бути використана як тактичний хід або вичікувальна позиція.
Агресивна поведінка може бути ефективною у ситуаціях, коли назріває криза і необхідно взяти контроль у свої руки та досягти результату у мінімальні терміни. Крім того, керівник абсолютно впевнений, що запропонований ним варіант рішення є єдино вірним у ситуації, що склалася.
Наполеглива поведінка проявляється у завзятому досягненні свідомо поставленої мети та відстоюванні своєї позиції, пов’язаної з адекватною аргументацією. Така поведінка є ефективною у ситуаціях, коли керівник чітко представляє свою мету і знає оптимальний спосіб її досягнення. В окремих ситуаціях надмірна наполегливість може переходити в упертість або сприйматися як агресивність
Адекватна поведінка сприяє самостійному вирішенню своїх проблем за допомогою оптимального способу міжособистісної взаємодії, дозволяє гнучко вибирати потрібну форму поведінки, відповідно до людей та обставин, у яких діє керівник. Дана модель поведінки дозволяє отримувати більшу віддачу від спілкування з людьми, необхідну підтримку від колег та вибудовувати продуктивні взаємини в колективі, а також сприяє зміцненню авторитету керівника та покращує довіру з боку колег та підлеглих.

У чому виявляється поведінкова гнучкість? Коли наша поведінка та емоційні реакції адекватні ситуації. Наприклад, ми виявляємо сильні емоції на події, а слабкі емоції на незначні. Неадекватні ж емоційні реакції блокують ефективну взаємодію з іншими і призводять до нерозуміння з боку оточуючих та виникнення конфліктів.

Усвідомлення своїх ментальних і поведінкових моделей призводить до розуміння того, що обмежує нас у досягненні вищих цілей і заважає побачити нові можливості в умовах реальності, що постійно змінюється.