Вибір сильних

Колись давно, коли люди ще шукали себе та свої сенси, були відкриті до всесвіту та вірили в богів, наша квітуча земля народила двох юнаків.

Хлопці понад усе на світі хотіли знати, як створити такий світ, щоб у ньому всього було досить та всі були щасливі.

Тому вирішили вони мандрувати світом, для того, щоб знайти відповіді на свої досить складні питання.

Безліч земель і країн вони обійшли, багато оракулів та пророків слухали, філософи та правителі відповідали на їх запитання, але все марно, бо вони не мали відповідь на головне – що треба робити для того, щоб світ став кращим.

Та ось майже у самому кінці їхньої подорожі зустріли вони Янгола. Для тих часів це було звичайне явище, коли люди спілкувалися з янголами, і сталося це так.

В одному східному місті такому давньому, що вже неможливо пригадати його назву, зайшли юнаки в крамницю.

Біля полиці стояв Янгол, і хлопці почали його питати:

– Що ви продаєте тут?

– Все, що ви забажаєте, – відповів Янгол.

– О, сказали хлопці. Якщо це дійсно так, тоді ми би хотіли миру на землі, свободу від тиранів, щоб не було більше голоду, дім безпритульним.

– Чекайте, – відповів Янгол. Ви мене не так зрозуміли, ми не продаємо плоди.

… Тільки насіння.

Напевно, щось таке хлопці і шукали мандруючи світом, тому що взяли вони насіння Янгола та повернулися до дому, в рідну землю.

Далі вони роздали те насіння сусідам та добрим людям, щоб всі, хто схоче посіяли насіння Янгола в землю.

Люди почали сіяти, хоча розуміли, що ніколи не побачать ті прекрасні дерева, які вийдуть з того насіння.

Також вони ніколи не побачать, як минуть віки, і ті молоді дерева сформують ліси та сади, зробив всю землю родючою та живою.

Вони могли лише мріяти про ту живу землю, що народить нових людей, тих, що випромінюють світло.

Так все і сталося – їх мрії втілилися в життя.

Але на цій землі народжувалися не тільки ті, що випромінювали світло, були і інші. Інших легко було відрізнити, бо вони були темні і нічого не випромінювали.

За довгі роки сумісного життя на чудовій землі з’явилися ще і сірі люди. Як вони відрізнялися?

Сірі на відміну від світлих та темних не могли визначити, що є головним в їх житті.

Так і жили всі разом, якось пристосовуючись один до одного, жили не надто щасливо, але без великих проблем.

На жаль, якось так сталося, що забули люди про насіння, яке надав Янгол, та перестали його сіяти.

Були ще ті, хто пам’ятав, але більшість вже не робила цього.

Може так би воно і було далі, але дещо трапилося – якось поступово темні стали кудись зникати.

Чи земля їх почала відштовхувати, чи вони почали жадати іншого, достеменно невідомо, але люди говорили, що знайшли темні для себе нову землю – непривітну та холодну.

Так залишилися жити на нашій квітучій землі тільки світлі та сірі, і вони майже не перетиналися.

На жаль, сірих було багато, і жили вони по законах вигоди, а ті що випромінювали світ жили по законах совісті.

А щодо насіння, то воно де не де ще сіялося на тій землі, але вже зовсім помалу…

Так проходили століття…

Однак нещодавно все почало змінюватися.

Темні вирішили, що не тільки вони, а всі навколо мають бути темними, що не повинно існувати живої землі. Все має бути мертвим та холодним. Темні почали поступово втілювати свої наміри.

Сірі в той час розгубилися, бо усвідомили, що мають вибирати, якими їм бути. Вони вважали, що сила на боці темних, тому більшість із сірих вирішила стати темними.

Так на тій землі не залишилось нікого, окрім світлих і темних людей.

І в одну лиху годину для нашої землі все змінилося водночас – темні вирішили вбити всіх світлих.

Тоді як світлі, народжені на квітучий землі, рясно удобреною насінням Янгола, знали свою правду – вони мають подолати темних.

Але як це зробити, ніхто з них тоді не знав. Хтось пропонував світлим стати на деякий час темними, інші радили шукати сірих, які ще залишилися, бо вони мали умовити темних не вбивати.

Були й ті, що казали – ми світлі і такими полишимося до закінчення часів, тому маємо дати опір темним.

І тоді кращі зі світлих замислилися, як бути, де брати світлим Силу, як здолати темних?

Вирішили збирати віче аби радитись та приймати рішення всім разом. Багато людей зібралося на ту зустріч, всі хотіли брати участь та говорити про головне.

І ось один з молодих та вродливих хлопців підвівся та промовив: «Сила є в тих, хто має дух. Тих хто здатен розрізнювати, що таке любов, милосердя та біль. Тих, хто має віру».

Літній чоловік погодився з ним, але додав: «Сила в нашому мисленні. Сила в того, хто має стратегію, хто розуміє, як мислити та доводити свою думку.

«А може сила в почуттях? У тих справжніх емоціях, які ми віддаємо один одному – підтримці, пошані, надиханні» – сказала жінка, колихаючи свою новонароджену дитину.

Вийшов ще один чоловік, сильний та суворий, який сказав: «Ви праві, але сила в наших вчинках, в тому, як наші рішення втілюються в наші дії, ось у чому сила».

Замислилися люди після тих слів, громада мовчала.

Та кожний думав про себе – так якої сили нам не вистачає, щоб створити на своїй землі такий світ, який ми хочемо? Якої сили нам бракує?

Йшов час, відповіді не було, люди були похмурі та сумні…

Раптом старий сивий дідусь підвівся та промовив: «Послухайте мене, ось що я маю вам сказати, любі мої, – сила наша у тому, щоб мати всі чотири сили – силу духу, силу мислення, силу почуттів та силу вчинків».

Коли нам буде бракувати мислення, допоможе наш світлий дух, коли стане духу за мало, підтримка від самого серця друзів буде в пригоді, коли стикатимемся з труднощами, з’явиться серед нас сміливий, якій зробить вчинок і врятує нашу честь.

Тому нам потрібні всі чотири сили, саме вони допоможуть слабких серед нас зробити сильними, а сильних зроблять відповідальними».

Ця мудрість осяяла громаду, люди погодилися, що важливі чотири сили, та їх гармонія між собою.

На тому закінчили збори та розійшлися, кожен робити свою справу – хтось сіяти янголове насіння, а інші ставати сильнішими.

А як же темні, їх позбулися? – спитаєте ви.

На це питання поки не має остаточної відповіді.

Якщо ви не бачите темних навколо себе, то, мабуть так, позбулися.

Але якщо ви бачите їх на нашій славетній землі, то всім нам ще знадобиться сила духу, сила мислення, сила почуттів та сила вчинків.

Історія тих, що випромінюють світ, тільки починається.

Час сіяти…