Вибір сильних

Колись давно, коли люди ще шукали себе і свої сенси, були відкриті до всесвіту й вірили в богів, наша квітуча земля народила двох юнаків.

Хлопці понад усе хотіли знати, як створити такий світ, у якому всім усього буде досить і всі будуть щасливі.

Тож вирушили мандрувати світом у пошуках відповідей на свої непрості запитання.

Вони обійшли безліч земель, слухали оракулів і пророків, розмовляли з філософами й правителями. Та все було марно — ніхто не мав відповіді на головне: що зробити, щоб світ став кращим?

І ось, майже в самому кінці подорожі, вони зустріли Янгола. У ті часи це було звичне явище — люди ще спілкувалися з янголами. Сталося це так:

В одному давньому східному місті, назву якого вже ніхто не згадає, хлопці зайшли до крамниці. Біля полиці стояв Янгол, і вони спитали:

— Що ви тут продаєте?

— Усе, що забажаєте, — відповів Янгол.

— О, тоді ми хочемо миру на землі, свободи від тиранії, кінця голоду, дому для кожного безпритульного…

— Зачекайте, — мовив Янгол. — Ви мене не так зрозуміли. Ми не продаємо плоди.

… Тільки насіння.

Мабуть, саме це й шукали хлопці. Вони взяли те насіння й повернулися додому, на рідну землю. Там роздали його сусідам і добрим людям — щоб кожен, хто хоче, міг посіяти янголове зерно.

Люди почали сіяти, хоча й розуміли: вони ніколи не побачать ті дерева, що виростуть із цього насіння.

Вони ніколи не побачать, як минуть століття, як молоді деревця перетворяться на ліси та сади, і зроблять землю живою та родючою.

Але вони вірили: на цій землі з’являться люди світла.

Так і сталося.

Проте світлими народжувалися не всі — були й темні, їх було легко впізнати: вони нічого не випромінювали.

З часом на землі з’явилися й сірі люди. Вони відрізнялися тим, що не знали, що для них головне.

Світлі, темні й сірі жили разом, якось пристосовуючись одне до одного. Жили не надто щасливо, але й без великих потрясінь.

Згодом люди забули про янголове насіння. Лише одиниці ще його сіяли.

І, можливо, так би все й тривало, але щось змінилося: темні почали зникати. Чи то земля їх відштовхнула, чи вони захотіли іншого — ніхто не знає. Говорили, що темні знайшли нову землю — холодну й мертву.

На квітучій землі залишилися світлі та сірі. Вони майже не перетиналися. Сірих було багато — вони жили за законами вигоди. Світлі — за законами совісті.

А насіння… Його сіяли дедалі рідше.

Йшли століття…

Та нещодавно все знову змінилося.

Темні вирішили, що всі навколо мають стати темними, що жива земля має зникнути. Вони почали діяти.

Сірі розгубилися. Багато хто вирішив стати темним, бо подумали, що сила на їхньому боці.

На землі залишилися лише світлі й темні.

І в одну лиху годину темні вирішили знищити світлих.

Та світлі знали своє — вони народжені на цій землі, рясно засіяній янголовим зерном. Вони мають вистояти.

Але як це зробити ніхто не знав.

Одні пропонували: на деякий час стати темними. Інші — знайти ще сірих, які зможуть умовити темних зупинитися. Хтось сказав: “Ми — світлі, і такими залишимося. Треба дати опір”.

Тоді найкращі серед світлих замислилися: де взяти Силу?

Зібрали віче. Кожен хотів бути почутим.

Один молодий хлопець сказав:
— Сила — в дусі. У тих, хто знає, що таке любов, милосердя й біль. У тих, хто має віру.

Літній чоловік відповів:
— Так. Але сила — в мисленні. У стратегії, у здатності розуміти та переконувати.

Жінка з немовлям додала:
— А, може, сила — в почуттях? У тому, що ми щиро віддаємо один одному: у підтримці, у натхненні, у пошані.

І тоді вийшов суворий чоловік:
— Ви всі маєте рацію. Але сила — в учинках. У тому, як наші рішення стають діями.

Громада мовчала. Кожен думав про себе:
Якої сили нам бракує, щоб створити світ, у якому ми хочемо жити?

Відповіді не було.

Аж раптом підвівся сивий дідусь:

— Послухайте. Наша сила в тому, щоб мати всі чотири сили:
силу духу, силу мислення, силу почуттів і силу вчинків.

Коли не вистачає мислення, допоможе дух. Коли не стане духу, прийде підтримка від серця. Коли буде важко, хтось один зробить вчинок і врятує нас усіх.

Нам потрібні всі чотири сили. Вони роблять слабких сильними, а сильних — відповідальними.

Громаду осяяла ця мудрість. Усі погодилися, що саме гармонія чотирьох сил дає справжню силу.

Після цього збори завершились. Хтось пішов сіяти янголове насіння, інші — ставати сильнішими.

А що ж темні? Ви спитаєте: чи їх позбулися?

Ніхто не знає. Якщо ви не бачите їх,  можливо, так.
А якщо бачите їх на нашій землі, значить, нам ще знадобиться: сила духу, сила мислення, сила почуттів і сила вчинків.

Бо історія світлих тільки починається.

Час сіяти…