Як забезпечити стабільність і підтримку у часи змін

Є аспекти нашого життя, які ми не обираємо, але змушені враховувати, якщо хочемо краще розуміти себе і тих, хто нас оточує. Вони стають особливо відчутними під час змін, невизначеності чи професійного виснаження, коли навіть найстійкіші з нас починають шукати внутрішню опору.

Потреба в безпеці — це не лише про страх чи тривогу. Це базове відчуття того, що простір, в якому ми знаходимося, не несе прямої загрози, що є де ночувати, чим дихати, і є з чого будувати хоча б тимчасову рівновагу. Тому будь-які зміни, які ставлять під сумнів стабільність нашого місця в системі, такі як нове керівництво, зміни в команді або перегляд ролей, можуть викликати фізичну реакцію захисту, навіть якщо ми намагаємось діяти раціонально.

Так само потреба в приналежності, яка часто залишається невидимою в офіційних описах командної роботи, є емоційним стрижнем, що формує наше відчуття значущості, прийняття і включеності в середовище. Ми всі, хоч і по-різному, шукаємо простір, де можемо бути частиною чогось більшого за себе, відчувати, що наші зусилля мають значення, що нас бачать не лише через результати.

І тільки коли ці два рівні — тілесний (безпека) та емоційний (приналежність) — хоча б частково задоволені, відчиняються двері до того, що часто плутають із продуктивністю, але що насправді є проявом бажання реалізувати себе. Не в сенсі досягати або змагатись, а в розумінні бути собою в дії, вносити сенс у те, чим ми займаємось, і відчувати, що кожен день має хоча б частинку того, що резонує з нашим справжнім «я».

Саме тому робота з командами, особливо під час невизначеності, не повинна обмежуватись лише завданнями та цілями. У складні часи лідер має піклуватися про три основні аспекти: тілесний, емоційний та смисловий, щоб утримати простір для справжньої командної взаємодії.