Складні часи

Зараз більшість корпоративних програм зводиться до обговорення тем, пов’язаних зі стресом, сильними емоціями, відсутністю мотивації та необхідністю бути в ресурсі.
З’явилося кілька спостережень, якими хочу поділитись

1. Якщо в команді, яка бере участь у програмі, присутні представники різних поколінь, то молоді люди, як правило, у темі того, чому важливі емоції, як правильно керувати своєю енергією та інше. Настільки в темі, що на останній сесії, один із учасників навіть допомагав мені, нагадавши про важливість води для підтримки тонусу. Це не може не тішити, бо свідчить про те, що культура турботи про себе та знання своїх потреб у нового покоління потихеньку формується.
З тими, хто старший складніше – надто багато стереотипів і кліше типу того, що піклуватися про себе – прояв егоїзму, і взагалі емоції – це тема більша для жінок.

2. Однак, коли розмова заходить, наприклад, про філософію стоїків або буддизм, і я починаю говорити про те, що в житті є страждання, а реальність мінлива, зрілі співробітники стають більш залученими. Вони вже мають досвід, який підтверджує справедливість цих ідей.

Паралельно з цим з’ясуються, що нове покоління психологічно не готове до такого сприйняття життя. Здебільшого батьки їх любили, про них дбали, їх оберігали, для них хотіли найкращого. Їх вирощували на уявленнях про світ, в якому можна стати ким завгодно, достатньо лише захотіти, їм вселяли думку про те, що все залежить від їхніх прагнень та завзятості. Але їм не говорили, що в житті є місце трагедіям, втрат, болю та стражданню…

Вони всі знають про дофамінові ланцюжки, те, як сильно їх хтось «кортизоліт» та важливість правильного харчування та оточення.
Але вони не готові до того, що молодість закінчиться, що жити – це важка праця, а іноді й тягар, що завтра може бути гіршим, ніж сьогодні.
Багато хто з цього покоління на заході настільки не готовий до життя, що вже в підлітковому віці вибирають один із трьох найбільш доступних варіантів – нарко\алко\фармо.

Коли ці питання обговорюються в групі, виявляється, що осмисленого та критичного ставлення до реальності не дістає не тільки молодим людям, а й дорослі відчувають розгубленість і смуток, але вже через те, що не розуміють, як жити далі – чого прагнути, у що вірити, як виховувати дітей.

Перебуваючи в подібному збентеженні одна з моїх клієнток звернулася до психолога, і психолог їй порадила уявити, що всі її проблеми це такі білі кружечки, які потрібно скласти в скриньку, а скриньку віднести на горище і нехай вони собі там полежать :)))
Як би там не було, у багатьох виникло розуміння, що для наступного життєвого такту необхідні якісь нові підстави.