Енергійність без стратегії: шлях до хаосу

Часто керівники, які звикли діяти швидше, ніж обдумувати, не помічають, як та сама енергійність, що колись допомогла їм досягти успіху, починає працювати проти них. Постійний рух уперед витісняє здатність зупинитися, проаналізувати ситуацію і вибрати справді ефективний спосіб дій.

Проблема посилюється тим, що аналіз і планування здаються надто дискомфортними для керівників із високим рівнем енергії. Натомість безперервна активність дозволяє уникати зіткнення з неприємною правдою й жити в моделі «розберемося в процесі».

Справді, рух приносить задоволення, знімає тривогу і створює відчуття продуктивності. Але керівник, який «розмотує» завдання вже у процесі виконання, неминуче опиняється в ситуації, де все тримається тільки на ньому. Ключ до рішення існує лише у його голові – тоді як команда залишається без пріоритетів і без синхронізації.

У такій логіці поведінки природно, що співробітники, не маючи чітких орієнтирів, починають рухатися у власному напрямку. Вони щиро вважають це ініціативністю, але керівник, побачивши розпорошені результати, відчуває розчарування. Так виникає взаємне непорозуміння та накопичення невдоволення.

Натомість рух починає працювати на результат лише тоді, коли:
• проведене планування;
• визначені пріоритети;
• зрозумілий обсяг делегування;
• окреслено, які завдання потребують саме управлінської енергії.

Адже, як би парадоксально це не звучало, справжня ефективність з’являється не від постійної дії, а від здатності вчасно зупинитися та обдумати наступний крок.